Ірина Панасюк: «Кожна дитина потребує любові». Історія ювенальної поліцейської, яка вже 20 років оберігає дитинство
Коли поліцейська розповідає про свою роботу, вона насамперед говорить не про правопорушення, протоколи чи статистику. Вона говорить про дітей. Про їхні страхи, переживання, мрії та потребу бути почутими.
Сьогодні Ірина Панасюк очолює сектор ювенальної превенції відділу превенції Шептицького районного відділу поліції. У підрозділі, який займається захистом прав та інтересів дітей, вона працює вже майже два десятиліття. І зізнається: це була її мрія ще з дитинства.
«Я завжди хотіла працювати з дітьми. Спочатку мріяла стати вчителем молодших класів. Життя склалося трохи інакше – я здобула юридичну освіту та прийшла працювати в поліцію. Спершу була дільничним офіцером, потім з’явилася можливість перейти до підрозділу у справах дітей, я не вагалася ні хвилини», – пригадує поліцейська.
За роки служби вона переконалася: двох однакових дітей не існує.
«Кожна дитина особлива. Хтось спокійний, хтось надзвичайно активний, хтось замкнутий у собі. Але кожна заслуговує на увагу, підтримку та розуміння», – каже Ірина Панасюк.
Робота ювенальної превенції рідко буває передбачуваною. Щодня правоохоронці реагують на десятки різних ситуацій – від профілактичних заходів у школах до пошуку зниклих дітей або допомоги неповнолітнім, які стали жертвами злочинів.
За словами Ірини Панасюк, проблеми, з якими стикаються діти та підлітки, постійно змінюються.
«Були періоди, коли ми масово виявляли підлітків, які курили. Потім гостро стояла проблема вживання алкоголю. Сьогодні ці явища трапляються значно рідше. Натомість діти стали більш активними, займаються спортом, більше часу проводять на велосипедах та самокатах», — розповідає вона.
Особливістю роботи ювенальної превенції є необхідність знайти підхід до кожної дитини. Іноді для того, щоб неповнолітній почав довіряти дорослому, потрібні години, дні або навіть тижні спілкування.
«Дорослий зазвичай одразу розуміє запитання і може відповісти на нього. З дитиною все інакше. Вона може бути налякана, розгублена або замкнута в собі. Тому спочатку потрібно допомогти їй заспокоїтися, створити відчуття безпеки і лише тоді починати розмову про проблему», — пояснює майор поліції.
У роботі ювенальних поліцейських часто доводиться використовувати не лише професійні знання правоохоронця, а й навички психолога. Для цього працівники постійно проходять спеціалізовані тренінги та навчання.
«Щоб допомогти дитині, потрібно навчитися її відчувати. Важливо зрозуміти, чи її поведінка пов’язана зі страхом, недовірою, пережитим стресом або іншими обставинами. Без цього неможливо надати справжню допомогу», – зазначає вона.
Одним із найвідповідальніших напрямків роботи є розшук зниклих дітей. У таких випадках рахунок часто йде на хвилини.
«Якщо надходить повідомлення про зникнення дитини, всі інші справи відкладаються. Ми одразу збираємо необхідну інформацію, встановлюємо коло друзів, спілкуємося з навчальними закладами. Дуже важливо діяти максимально швидко», – говорить поліцейська.
Особливу увагу ювенальна превенція приділяє безпеці дітей в Інтернеті. Правоохоронці регулярно проводять профілактичні заняття у школах, пояснюючи ризики кібербулінгу, шахрайства, онлайн-вербування та сексуального насильства в мережі.
«Для кожної вікової категорії ми готуємо окремі бесіди. Важливо говорити з дітьми про ті загрози, які є актуальними саме для їхнього віку. І головне – реагувати одразу, коли виникає проблема», – наголошує Ірина Панасюк.
За двадцять років служби їй доводилося бачити чимало людського болю. Серед справ були випадки жорстокого поводження з дітьми, тяжкі злочини та сімейні трагедії.
«Часом хотілося просто плакати. Бували ситуації, коли здавалося, що такі речі можуть відбуватися лише у фільмах. Але саме тоді розумієш, наскільки важливо бути поруч із дитиною і зробити все можливе, щоб допомогти», – зізнається вона.
На запитання, якими якостями повинен володіти ювенальний поліцейський, Ірина Панасюк відповідає без вагань:
«Терплячість і любов до дітей».
Саме любов вона вважає головною порадою і для батьків.
«Усі діти потребують любові – не залежно від того, в якій сім’ї вони ростуть. Дуже часто їм бракує простих слів: “Я тебе люблю”, “Ти молодець”, “Я пишаюся тобою”. Ми часто чуємо від дітей, що саме цього їм найбільше не вистачає. Коли дитина відчуває підтримку і довіру вдома, вона значно легше долає труднощі та не шукає розуміння деінде», – переконана поліцейська.
Щодня Ірина Панасюк та її колеги доводять: робота ювенальної поліції – це не лише про правопорядок. Насамперед це про захист дитинства, підтримку тих, хто потребує допомоги, та віру в те, що кожна дитина заслуговує на безпечне і щасливе майбутнє.
Відділ комунікації поліції Львівської області
