Правоохоронці проводять зустрічі з учнями навчальних закладів, під час яких розповідають про таке суспільно небезпечне явище як «булінг» - які є види, як від нього вберегтись та куди звернутись за допомогою.
У сучасному українському законодавстві «булінг або цькування» визначається так - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Ознаками булінгу є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі; наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Не кожен конфлікт є булінгом. Основною ознакою вважається систематичність (повторюваність) дій. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася - це не вважається булінгом.
Розрізняють такі види булінгу: фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень); психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж); економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей); сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти); кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, інших електронних пристроїв, в мережі Інтернет).
Що робити, якщо ви маєте справу з жертвою булінгу? Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви готові її вислухати і допомогти; запропонуйте варіанти вирішення ситуації; поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, охорона, поліція); повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
У випадку, якщо вирішити ситуацію з булінгом на цих рівнях не вдається – звертайтесь з заявою у територіальні підрозділи поліції або телефонуйте на оперативну лінію 102.
Відповідальність за вчиненні боулінгу передбачена ст. 173-4 (Булінг (цькування) учасника освітнього процессу) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відділ комунікації поліції Львівської області
