Після важких поранень – знову в строю: історія старшого сержанта поліції Ігоря Козака

Так розповідає про свою службу старший сержант поліції Ігор Козак, поліцейський Ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області. У лавах Національної поліції України він служить із 2019 року. Саме ІТТ №1 став одним із перших підрозділів, де Ігор розпочав свій професійний шлях.

До поліції він прийшов свідомо. Обираючи місце служби, зупинився на ізоляторі тимчасового тримання, адже добовий графік дозволяв поєднувати відповідальну роботу з турботою про родину. Втім, із початком повномасштабного вторгнення звичне життя змінилося. Поліцейський став на захист держави зі зброєю в руках, а набуті під час служби дисципліна, витримка та відповідальність знадобилися вже на передовій.

Ігор Козак є ветераном війни та бойових дій. У 2023 році він безпосередньо брав участь в обороні Харківської області, а згодом виконував бойові завдання у Торецьку на Донеччині. Саме там, під час запеклих боїв, отримав важкі поранення. Після тривалого лікування та реабілітації поліцейський повернувся до строю та продовжив службу в рідному підрозділі.

Для Ігоря служба має особливе значення

«Служба – це готовність до самопожертви. Це повна віддача заради безпеки інших, навіть коли доводиться ризикувати власним життям і здоров’ям. Це усвідомлення, що за твоєю спиною стоять мирні люди, які вірять у твій захист»,  говорить поліцейський.

Одним із найяскравіших спогадів у його житті залишаються перші дні повномасштабного вторгнення. Тоді весь особовий склад підрозділу разом із керівником цілодобово ніс службу на блокпостах на трасі Львів – Тернопіль.

«Ми працювали в надважких умовах: допомагали тисячам людей, які рятувалия від війни, забезпечували порядок та робили все, аби не допустити проникнення ворожих диверсантів у наш регіон. Назавжди в пам’яті залишаться й дні оборони Харківщини та бої в Торецьку – моменти на межі людських можливостей, коли ми тримали позиції до останнього», – згадує Ігор.

Особливу цінність для нього має поліцейський жетон

«Це не просто металевий знак на однострої. Для мене він є символом Присяги, вірності країні та побратимам, з якими довелося ділити бліндаж. Коли дивлюся на свій жетон, згадую кожну секунду боїв на Харківщині та в Торецьку. Це знак того, що я вистояв попри все», – каже поліцейський.

Та найдорожчим оберегом для нього залишається маленька фотокартка дружини. Вона пройшла разом із ним через найважчі дні війни.

«Цей знімок завжди був у кишені моєї розгрузки під час боїв. У найтемніші моменти, в окопах і госпіталях, коли було особливо важко, я дивився на нього. Фото нагадувало, що мене чекають удома, і давало сили вижити та боротися далі. Тепер цей оберіг завжди зі мною і під поліцейським одностроєм», – розповідає Ігор.

Найбільшою ж мотивацією для поліцейського є його 14-річний син Веніамін.

«Саме заради нього, його майбутнього у вільній Україні я йшов у бій на Донеччині та Харківщині. Знаючи, що він чекає мене вдома, пишається моїм вибором і бачить у мені приклад, я знаходив сили піднятися після важких поранень і рухатися вперед», – говорить Ігор Козак.

Історія старшого сержанта поліції Ігоря Козака – це історія людини, яка залишилася вірною Присязі як у поліцейській службі, так і на полі бою. Попри важкі випробування, поранення та тривалу реабілітацію, він повернувся до строю та продовжує служити Україні й людям.

Служити та захищати – наш спільний обов’язок!

З Днем Національної поліції України!

Відділ комунікації поліції Львівської області