Меню
росії не буде – ми документуємо усі злочини, скоєні загарбниками на нашій землі
Опубліковано 28 грудня 2022 року о 13:59

 Розмова з криміналістом. Сергій Кісь – спеціаліст-криміналіст відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області, майже чотири місяці працював на деокупованих українських територіях. Проводив ексгумацію тіл загиблих, а також документував інші злочини російських військових.

Про початок повномасштабної російської агресії

  • 24 лютого 2022 року, коли розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, ми чергували в звичному добовому режимі. Тобто, можна сказати, що початок агресивної війни я зустрів на службі. Пролунав сигнал «Тривога» і весь особовий склад підрозділу зібрався у відділі. Спочатку було не так багато інформації і, незважаючи на те, що всі очікували такого розвитку подій, хотілося вірити, що цього не станеться. Але сталось те, що сталось…

Перші емоції

  • Важко пригадати першу емоцію, але, як напевно і в кожного, це були переживання за сім’ю, за близьких, за друзів, які саме несли службу на сході України. Інформація на початку надходила досить суперечлива і це, звичайно, не додавато впевненості. Проте, було переконання, що необхідно боротись і це стало вирішальною емоцією.

Перше відрядження на деокуповані території

  • У перше відрядження на території, звільнені від російських військ, ми виїхали навесні. Це були міста Ірпінь, Буча, Гостомель і прилеглі райони. Практично з усіх областей України були сформовані загони криміналістів, які виїхали на допомогу поліцейським у Київську область. З Львівщини виїхали сапочатку троє криміналістів, потім додали ще двох, оскільки на такий великий обсяг роботи ніхто не сподівався. В подальшому ми працювали ще у Харківській області після її деокупації, зокрема, в Ізюмі.

Завдання 

  • У Київській області основною нашою роботою була ексгумація тіл загиблих – всі знають про масові вбиства украінців на окупованих територіях, зокрема, в Бучі. Ми ексгумували тіла, потім їх оглядали судмедексперти, ми проводили фотофіксацію ушкоджень, сліди катування на тілах, інших об’єктів, які виявляли у похованнях, та інше, важливе для проведення в подальшому слідчих дій. Я не можу вказати точної кількості тіл, які довелось ексгумувати мені, але їх було дуже багато – чоловіки, жінки, діти…
  • Це кропітка робота – виявляти усі травми, усі дрібні деталі, які в подальшому допоможуть встановити причини смерті кожної конкретної людини і дадуть повну картину злочинів, які вчиняли російські загарбники проти нашого мирного населення.
  • Були й інші завдання – в Харківській області, наприклад, окрім ексгумації тіл загиблих, ми обстежували адміністративні будівлі – виявляли різні документальні сліди «роботи» загарбників та колаборантів на нашій території і таке інше.
  • Загалом, головне наше завдання – документування усіх злочинів, вчинених росіянами на території України, щоб в подальшому в суді можна було довести вину кожного злочинця по кожному факту і притягнути до відповідальності. Щоб ніхто не міг сказати – це не я.

Що було найважчим

  • Для усіх нас, без винятку, найважчим було проводити ексгумацію дітей. Якою б не була сила професійної звички, як би ти не старався абстрагуватись – ти все одно пропускаєш це через себе. А в кожного є діти - і ці речі накладаються, залишаючи дуже важкий відбиток.

Деякі думки про плани ворога

  • Вже на першому масовому похованні і в подальшому, під час деокупації інших наших територій, ми бачили подібні картини. На мою думку, це дає деяке розуміння того, що планували загарбники робити з нами, яка участь була приготована кремлем для тих, хто не згоден з «руським міром» - тортури та вбивства. Це «вселенське зло», проти якого ми повинні вистояти, захистити від нього наших людей і вигнати ворога з нашої землі. Повторення злочинів, з якими ми вперше зіткнулись в Бучі, ми побачили в усіх інших районах, де нам довелось працювати – це геноцид.

Щодо впевненості у нашій Перемозі

  • Така впевненість не може бути частковою або виміряною у відсотках – вона або є або її нема. Можу сказати, що в абсолютної більшості людей, з якими мені доводилось мати справу – на службі чи просто в спілкуванні - така впевненість є.

Про «графік роботи»

  • Два місяці ми працювали практично без вихідних. Є такі, як ми їх називаємо, «об’єкти», на обстеження яких не вистачає кількох днів, а зробити роботу необхідно якнайшвидше і тоді, звичайно, працюємо доки є можливість. Інколи ми фізично не мали багато часу для огляду тої чи іншої будівлі і доводилось робити роботу швидко, використовуючи навіть останні хвилини перед відходом. Але на якість роботи цей фактор впливати не може, тому викладались всі на повну.
  • Деякі об’єкти мали критично важливе значення для життєзабезпечення населених пунктів, наприклад, теплоенерго, тому доводилось максимально швидко все документувати, а за нами вже йшли робітники, які запускали обладнання і подавали тепло в помешкання громадян.

Про особисту безпеку

  • Звичайно, про повну і безумовну безпеку особового складу не йдеться. Це війна. Ми проходили інструктажі, знали як поводитись в різних ситуаціях, але ворог мінував і території, і об’єкти. Позалишали за собою багато мін-пасток, вибухонебезпечних предметів, набоїв. На щастя, і є певні ознаки цього, в деяких районах росіяни відступали швидко і неорганізовано – прстіше кажучи, втікали і не встигали мінувати за собою, а в інших випадках – навпаки. І тоді, звичайно, були випадки коли на мінах підривались і військові, і цивільні особи. Я думаю, розмінування цих територій – це буде ще довга історія.

Про співпрацю з місцевим населенням

  • Ми ніколи не затримувались надовго в одному місці. Зробили роботу – і поїхали далі… Але всюди місцеві люди допомагали нам – вказували місця ймовірних захоронень, будівлі, пошкоджені внаслідок військових дій, місця дислокації окупаційних військ і таке інше. Навіть діти попереджають про необхідність бути обережними, про мінування і таке інше. Ім і самим важко – це зрозуміло, але це наші люди – завжди підкажуть і допоможуть якщо треба. Зрештою, як і ми їм.

Що буде з росією

  • Та не буде ніякої росії – головне нам дожити до того часу…


Відділ комунікації поліції Львівської області


 

 


Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux