Там, де лікуються рани душі: ветерани поліції Львівщини долучилися до розмови про віру, силу і надію
Для людей, які пройшли війну, підтримка часто означає значно більше, ніж слова. Це можливість бути почутими, поділитися своїми переживаннями та відчути, що поруч є ті, хто розуміє. Саме про це говорили під час зустрічі проєкту «ZAG:СЕНСИ» у Львові.
4 червня у львівській Zenyk Art Gallery відбулася третя дискусія в межах проєкту «ZAG:СЕНСИ» на тему «Окопний Господь: як не втратити Бога на війні?». Захід пройшов за участі голови УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука та об’єднав військових, ветеранів, правоохоронців, представників духовенства і громадськість навколо розмови про віру, внутрішню стійкість і пошук опори у найскладніші моменти життя.
До зустрічі долучилися й ветерани бойових підрозділів поліції Львівщини, які нині проходять лікування та реабілітацію після поранень, отриманих на фронті. Також участь у заході взяли начальник відділу соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їхніх сімей ГУНП у Львівській області Христина Сірант, начальник Державної установи «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Львівській області» Алла Петрів і помічник начальника поліції Львівщини з ветеранської політики Володимир Федьків.
Учасники говорили не лише про віру в релігійному розумінні. Йшлося про те, що допомагає людині вистояти після пережитого, знайти сили жити далі, підтримувати побратимів і не втрачати надію навіть після найважчих випробувань.
«Після поранень і пережитого на війні людина потребує не лише лікування. Дуже важливо, щоб поруч були ті, хто готовий вислухати, підтримати, допомогти знайти відповіді на складні запитання. Такі зустрічі створюють простір довіри, де можна говорити щиро – про біль, втрати, переживання і водночас про силу, яка допомагає рухатися вперед», – зазначила Христина Сірант.
За словами Володимира Федьківа, для багатьох ветеранів саме спілкування з людьми, які мають схожий досвід, стає важливою частиною відновлення.
«Кожен, хто пройшов війну, несе свій особливий досвід. Іноді найкраща підтримка – це можливість поговорити з тими, хто тебе розуміє без зайвих пояснень. Такі зустрічі допомагають не замикатися в собі, знаходити нові сенси, відчувати підтримку й пам’ятати, що ти не сам», – наголосив він.
Для поранених захисників і ветеранів подібні заходи стають не просто дискусіями. Це нагода побути серед людей, які розуміють ціну війни, згадати про важливі речі, знайти слова підтримки та відчути, що навіть після найважчих випробувань поруч залишаються ті, хто готовий підставити плече.
Світлини - Юлія Козіброда
