Попри важке поранення мріє надалі служити в поліції та захищати Україну – історія бійця бригади Нацполіції «Лють» на псевдо Шериф
Під час виконання бойового завдання на Донеччині внаслідок вибуху міни сержант поліції Віталій Пилат отримав тяжке поранення. Після ампутації стопи правоохоронець проходить реабілітацію на Львівщині й планує повернутись у стрій.
Віталій Пилат до поліції приєднався у 2020 році. Після повномасштабного вторгнення ворога правоохоронець, не вагаючись, пішов захищати країну добровольцем у лавах ЗСУ. Головною мотивацією була родина:
«Знайомі, друзі – всі пішли. Теж пішов, адже вдома діти. Не хотілося, щоб агресор прийшов сюди».
У 2024 році чоловік вирішив повернутися до лав поліції і став добровольцем Об’єднаної штурмової бригади «Лють».
За словами Віталія, міф про те, що поліцейські не воюють, повністю спростовує реальність: на фронті виконують завдання величезна кількість правоохоронців – окрім «Люті», це і батальйон поліції особливого призначення КОРД (стрілецький), і підрозділ «Хижак», і численні зведені загони.
Бойовий шлях Шерифа у складі «Люті» проходив у найгарячіших ділянках Донецької області. На Торецькому напрямку підрозділ провів зиму у важких місцевих боях. Після ротації проводили зачистки в селі Яблунівка. Напруга була такою, що Віталій майже не спав – вдавалося подрімати щонайбільше дві години на добу, та й то під постійними обстрілами. Згодом боєць опанував новий фах – після навчання перевівся в аеророзвідку і працював оператором БПЛА.
Найбільшою загрозою на фронті Шериф називає ворожі безпілотники:
«КАБів багато літає, міномети, скиди, але найгірше – це FPV. Неможливо не те, що вийти, щоб дрон свій забрати, а й навіть голову висунути. Бували випадки, що трохи спізнився – і відразу в двері прилітало. В хату залітало по два-три ворожі дрони».
Віталій із болем згадує, як на його очах зникали українські села. Будинки, які люди роками будували, під дією російської артилерії та дронів перетворювалися на згарища за лічені години чи дні.
Сьома година ранку 28 грудня 2024 року стала фатальною для Віталія. Виконуючи бойове завдання, разом із побратимом рухався засніженою місцевістю. Товариш ішов першим, Віталій – за ним. Через свіжий сніг помітити небезпеку було неможливо:
«Я наступив на міну. Підірвався».
Життя військовому врятувала блискавична евакуація. Першу невідкладну операцію йому зробили в Краматорську, після чого евакуювали до Львова – у всеукраїнський сучасний центр реабілітації та протезування «Superhumans». Там медики провели повну ампутацію стопи.
«Зараз лікуюся, поставили протез, проходжу реабілітацію. Так сталося, але, слава Богу, живий», – оптимістично розповідає боєць.
Попри важке поранення, Віталій Пилат не планує залишати військову справу. Його головна мета зараз – успішно завершити реабілітацію та повернутися в стрій. А найбільша мрія – і надалі служити в поліції та наближати перемогу. Батьківський приклад надихнув сина поліцейського, якому невдовзі виповниться 18 років, і він також має бажання приєднатися до лав поліції.
«Нам треба захищати Україну і виграти цю війну», – підсумовує Шериф.
Відділ комунікації поліції Львівської області
