Дівчина всіх здивувала своїм вступом до Київського Національного університету внутрішніх справ. Тоді її відмовляли від такої ідеї, але марно, адже бути слідчою вона мріяла з дитинства.

«Мене попереджали, що буде важко. Були виїзди на полігон, жорстка дисципліна. Ти попадаєш в умови некомфортні для себе. Іноді я ледь стримувала сльози, але нікому не зізнавалася, що мені важко. Проте коли я вийшла з зони комфорту, це неабияк вплинуло на мій характер та загартувало» - пригадує підполковник поліції.

Кар’єра слідчої у Мирослави стартувала у Львові. Спершу робота в Шевченківському райвідділі поліції, потім у слідчому управлінні. Саме тоді керівництво й помітило обдаровану працівницю, яка дуже творчо підходила до розкриття злочинів. Вже за кілька років вона очолила відділ розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи Головного управління Національної поліції Львівщини. Відтоді робота повністю поглинула життя Мирослави: виїзди на місця злочинів і вдень і вночі, в дощ та спеку у вихідні та свята. Але жодного разу слідча навіть не подумала, про те, що їй важко.

«Всі підлеглі знають, що в будь-який час дня і ночі, вони можуть мені дзвонити, і я виїду на подію разом з ними, не зважаючи на дощ, сніг, вітер. Таким чином керівник отримує авторитет. У нас у відділі працює 16 слідчих: це досвідчені працівники та молоді. І це дуже добре, адже нові ідеї разом з досвідом дають дуже ефективний результат. Я знаю сильні сторони кожного слідчого, тому й завдання розподіляю так, аби вони максимально результативно виконували роботу» - пояснює успіх відділу Мирослава Степанюк.

Керівниця слідчих зізнається, що бути жінкою для неї важливо та приємно. Уявити її на місці жорстокого вбивства важко, але тим не менш, Мирослава досягнула неймовірного успіху в своїй роботі.

«Це моя стихія. Спершу я вимикаю усі емоції, адже це заважає слідству, та вмикаю логіку. Мій підхід – це оглянути місце злочину до найменших дрібниць і тоді будувати алгоритм дій. Знаєте, що допомагає поратись з ментальним навантаженням? Це розуміння того, що зловмисник понесе покарання. І це залежить саме від нашої командної роботи. Це справжнє задоволення, коли доводиш справу до логічного кінця» - ділиться керівниця відділу.

Мирослава зізнається, що підхід до розслідування у жінок та чоловіків різний, але у поєднанні вони дають неймовірний результат. Разом з підлеглими Мирославі вдалося поставити крапки, навіть у справах десятирічної давнини, коли вже ніхто не вірив у те, що цей злочин взагалі можливо розкрити.

«Я вирішила підняти справу 2014 року, яка стосувалася безвісно зниклої дитини. Тоді ми тіло не знайшли, але підозрюваний був, тож довести його причетність було практично неможливо. Єдиного свідка він залякав, але нам таки вдалося в січні цього року нарешті розговорити цю людину. Потім почав говорити вже і сам підозрюваний. Нам стало легше нарешті від того, що злочинець понесе покарання» - пригадує Мирослава Степанюк.

Відділ комунікації поліції Львівської області